Досвід з усього світу досить жорстко дає зрозуміти: щоби завтра не втратити все, що досягнуто наполегливою працею, потрібно сьогодні думати про своє майбутнє. Компанія може вижити тільки в тому випадку, якщо вона буде безупинно й систематично розвиватися.
Компанія не може працювати з випадковими пропозиціями, залежатиме від сьогохвилинних змін обставин і плисти за течією. Нормальну роботу забезпечує планування витрат і доходів фірми, усі заходи мають бути розписані й узгоджені заздалегідь, а приблизні дати реалізації для зацікавили проектів розраховуватися за кілька місяців. Першим тривожним сигналом для подальшого існування компанії є припинення її розвитку.
Збільшуйте обсяги продукції
Найбільш легкий і доступний шлях розвитку своєї справи — нарощування або збільшення обсягів продукції, що випускається, виконання робіт або надання послуг, тобто все, що робить компанія на цей момент.
Працюючи в цьому напрямку немає необхідності залучати сторонніх фахівців. Це завдання вирішується за допомогою додаткових коштів, іноді до них додаються нові постачальники й розширення ринків збуту. Постійно займаючись одним бізнесом, ви в курсі кон’юнктури в цей час, й уявляєте зміни в найближчому майбутньому. Крім того, вам відома ціна на сировину, витратні матеріали, ви знаєте відпускну вартість товару і способи його реалізації. Тобто, якщо вибирати розвиток бізнесу шляхом нарощування обсягів, ви зменшите ризик інвестування.
Це найбільш поширений напрямок — компанії безупинно нарощують обсяги. Але цей шлях призводить до одностороннього вкладенню коштів, що також є небажаним для фірми.
Pозширюйте компанію
Наявність конкурентів — основна риса ринкової економіки, і дає істотний поштовх до її розвитку. У боротьбі за споживача, компанії намагалися перевершити конкурентів у якості продукції, а також намагалися стати монополістами в певній ніші, щоби диктувати умови ціноутворення в ній. Щоби не допустити цього, держава видавало антимонопольні закони, які в якийсь момент зупиняли укрупнення компаній. Цей напрям вибрали практично всі капіталістичні розвинені країни.
Головне завдання антимонопольних законів — не допустити збільшення ціни на товар, так як компанії-монополісти завищували вартість продукції над звичайними розмірами, отриманими в конкуруючих умовах, і намагалися захопити владу над своїм сегментом ринку.
У 70–80-х роках XX століття щодо конкуренції діяли два принципи політики розвинених країн. Перший полягав у тому, що головною була величина компанії, а її здатність стати монополістом у реалізації на ринку певного продукту. Другий принцип працював на впевненості в саморуйнування будь-якої монополії. Тобто, якщо компанія захопила ринок, то довго вона втриматися не зможе, оскільки в її сектор діяльності прийдуть конкуренти, залучені великими доходами. Цей механізм працював швидше й більш ефективно, ніж заходи, вжиті урядом.
Ця змагальна теорія актуальна й на сьогодні, але розглядати її потрібно зовсім по іншому. Ще зовсім недавно монополії не віталися через їх можливостей збільшення вартості продукції й обмежень її випуску, які компанії організовували в гонці за прибутком. Але практика показала, що підвищення цін привертає увагу конкурентів. Вони виходять на ринок, відтягуючи на себе ряд клієнтів, а це монополістам зовсім не потрібно. Сьогодні розумні монополісти завбачливо визначають такі ціни, які не приваблюють увагу конкурентів. Це допомагає їм залишатися лідируючими компаніями у своїх ринкових нішах.
Перераховані вище факти говорять про те, що для продуктивної роботи компанії мають вибирати тактику укрупнення замість конкуренції. Злиття або об’єднання фірм, на взаємовигідних для них умовах, призводить до того, що собівартість кожної одиниці виробленого товару знижується за рахунок зростання виробництва. Злиття має на увазі закриття кількох фірм — юридичних осіб, і заснування нової компанії, наприклад, акціонерного товариства, у якій будуть всі права й обов’язки первинних учасників. Приєднання фірм означає передачу всіх прав однієї з компаній, і закриття інших юридичних осіб. Засновники, акціонери й посадові особи підприємств, які обрали шлях укрупнення, має дотримуватися порядку дій, який чітко позначений чинним законодавством України.
Не варто збирати всі яйця в одну корзину
Коли ви постійно інвестуєте в один і той же продукт, однотипне виробництво, то виникає деяка небезпека. Зміни незалежних обставин, різкий спад попиту на ваш товар суттєво знижує, а то й зовсім припиняє, надходження доходу. Незважаючи на сильні зміни, необхідно продовжувати виплачувати кредиторські зобов’язання.
Як демонструє світова практика, для того, щоби не потрапити в описану вище ситуацію, необхідно використовувати диверсифікацію капіталу. Це означає, що грошові кошти потрібно вкладати в різні галузі виробництва. Наприклад, підприємство, що займається м’ясними виробами, починає переробку риби й морепродуктів. Або будівельна компанія, що пропонує послуги ремонту та будівництва будівель, інвестує в ріелторську фірму. Компанія з випуску електронних мікроскопів одночасно виробляє лінійку побутової техніки. Величезний концерн із шестизначними сумами доходів одночасно випускає будівельні матеріали, реалізує їх, переробляє металобрухт, виробляє електронні вироби і проводить операції на фондовому ринку. Ще одна фірма одночасно робить електронну автоматику, деревообробні машини, виробляє папір, збирає вагони для залізничного транспорту й локомотиви.
Диверсифікація передбачає інвестування як у суміжні, так і в протилежні галузі. Рішення з цього питання приймає рада директорів, і нерідко воно залежить від підготовки керівного складу фірми. Капітал, розподілений за декількома сферами, істотно знижує ризик втрат, так як спад у всіх них одночасно малоймовірний. Кон’юнктура змінюється, а різкий спад у всіх сферах ринку буває вкрай рідко.
Тому, коли ви почнете стикатися з труднощами з приводу збуту продукції в одній сфері, плавно переведіть капітал в іншу галузь, і займіться нарощуванням обсягів там. Використання диверсифікації значно покращує фінансову стійкість компанії й підвищує шанс на виживання в критичних умовах ринку.
Kапіталізуються доходи
Розглянемо таку ситуацію: ви взяли певну суму з доходів компанії, поклали її на банківський депозитний рахунок, і встановили щомісячну виплату відсотків. Щомісяця ви знімаєте нараховані відсотки готівкою і витрачаєте їх на власні потреби. Основний капітал на банківському рахунку не змінює свого первісного розміру, а дохід витрачається — відсотки, зняті вами.
Можна організувати все інакше: сума щомісячного нарахування відсотків додається до тіла депозиту — основного капіталу. У перший місяць вам нараховується відсоток на початкову суму, другого місяця — на капітал і відсотки попереднього місяця. Таке постійне збільшення доходів називається капіталізацією.
У підприємницької діяльності можливий аналогічний підхід. Ви заробляєте гроші, і вкладаєте їх у подальший розвиток свого бізнесу, збільшуючи його обсяг. За допомогою капіталізації доходів фірма розвивається швидше, особливо це стосується нових підприємств.
Цей крок необхідний на початку розвитку своєї справи, навіть коли він ущемляє інтереси бізнесмена або його сім’ї.
Залучайте допоміжні фонди
Коли ваша компанія нормально функціонує, використовує різні засоби, то у вас виникає потреба не тільки зберігати досягнуте, а й розвиватися далі. З цією метою використовуються допоміжні ресурси. Коли коштів практично не вистачає на утримання досягнутого результату, фінансові проблеми зачіпають усі сфери, включаючи нарощування обсягів, придбання технологій та обладнання, пошук інших шляхів розвитку. У таких випадках країни з розвиненою економікою пропонують юридичним особам три способи залучення коштів: кредитування, прямі й портфельні інвестиції.
Використання кредитних коштів. Найбільш легкий і поширений спосіб видобутку ресурсів для певних інвестиційних проектів. Плюси цього методу: відрегульована технологія з оформлення необхідних документів, оперативне отримання грошових кредитних коштів або кредитної лінії, власники підприємства не можуть вплинути на розподіл майна. Кредитний договір оформляється з мінімальними витратами. Їх визначають умови банку, що видає кредит.
Прямі інвестиції. Припускають випуск додаткових акцій компанії, або передачу акційного пакету інвестору, яке готове вкласти гроші в підприємство. Інвесторами досить часто стають особи, завдання яких примножувати вручені їм кошти за допомогою вигідних вкладень. У тому числі, інвестувати власні або ввірені їм кошти можуть юридичні особи, пайові фонди, страхові компанії, фінансові групи.
Портфельні інвестиції. Цей шлях веде до випуску на суму, якої бракує додаткових цінних паперів, і поширенню їх серед інвесторів. Тобто акції або облігації компанії виставляють на продаж на фондових біржах як всередині своєї країни, так і за її межами. Цей напрямок має на увазі велику кількість інвесторів, кожен із яких вносить невелику суму в порівнянні з прямими інвесторами. Емісія акцій не має на увазі повернення коштів інвесторам. А ось у разі емісії облігацій, компанія має виплачувати інвесторам певні відсотки. Терміни й розміри виплати обговорюються окремо. Для реалізації інвестиційного проекту не потрібно оформляти окрему юридичну особу.
Зробіть можливою реалізацію свого інвестиційного проекту
На цей момент сумарний обсяг щорічних інвестицій по всьому світу складає близько одного трильйона доларів США. При цьому, частка України поки що не перевищує 0,3 — 0,5 %. Найпривабливішою галуззю в Україні сьогодні є телекомунікації. Позитивна динаміка простежується і в інтернет-проектах українців, якими останнім часом почали цікавитися іноземці. Цей інтерес до України пояснюється тим, що в розвинених країн незайнятих коштів більше, ніж варіантів для їх вигідного вкладення. Західні країни пропонують сильно дорогі інтернет-проекти. А в нас усе ще зберігається можливість вигідного придбання перспективних компаній за невеликі гроші. Високий потенціал України на інвестиційному ринку обумовлюється двома причинами: великою кількістю мовців по-українськи людей і швидким зростанням кількості інтернет-користувачів.
Фахівці українського ринку вважають, що українські компанії поки що не готові до широкого задіяння зарубіжних інвестицій. При цьому наші підприємці стикаються з двома проблемами: вони не згодні ділитися одноосібним управлінням фінансових потоків і не виділяють у стратегічно важливі цілі залучення інвесторів.
Зазначимо, що інвестиційна програма може бути успішно реалізована не тільки завдяки наявності фінансування. Для цього необхідно також:
- Чітко побудувати грамотну стратегію з фокусом на одній меті.
- Мати бізнес з великим потенціалом.
- Набрати ефективну команду менеджерів з високою кваліфікацією.
- Вірно оцінити ризики й розробити способи для того, щоб знизити або запобігти їм.
- Компанія має бути гранично «прозора» для інвесторів з фінансової та юридичної сторони.
- Необхідно розуміти закони світу інвестицій та інвестиційну політику.
- Основою успішних інвестиційних вкладень є довірчі відносини між усіма учасниками.