В останні дні життя в Києві, та й по Україні, сильно змінилася. Мовою одне «карантин» «пандемія», «коронавірус». Паніка і відсутність інформації породжують масу чуток, а введені обмеження — пошук шляхів вирішення. Одні підприємці відправили працівників у відпустки, інші підприємства призупинили роботу. Однак зупинка бізнесу чревата для власників бізнесу збитками, а також заміщенням на ринку конкурентами. Розв’язання проблеми що робити підприємцю, лежить у вивченні й розумінні тих обмежень, які впроваджені урядом України та органами місцевого самоврядування, для боротьби з наслідками вірусної пандемії.
Надзвичайна ситуація, це обставини, які характеризуються порушенням нормальних умов життєдіяльності населення локального характеру, заподіяна, зокрема, епідемією (НЕ пандемією). Підставами введення режиму надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту є виникнення надзвичайної ситуації, яка класифікується як ситуація державного регіонального або місцевого рівня.
Режим надзвичайної ситуації впроваджують для координації зусиль служб, які беруть участь в усуненні негативних наслідків. При цьому, Кабінет Міністрів в даній ситуації має повноваження, зазначені в статті 16 Кодексу цивільного захисту. Згідно з положенням про єдину державну систему цивільного захисту (постанова КМ України від 09.01.14 р. No 11) основні завдання, які виконуються єдиною системою цивільного захисту під час надзвичайної ситуації, зводиться до усунення негативних наслідків і соціальний захист постраждалих.
На відміну від надзвичайної ситуації, надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій не нижче загальнодержавного рівня і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для запобігання загрози й забезпечення безпеки та здоров’я громадян, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження в конституційних прав і свобод людини й громадянина та законних інтересів юридичних осіб.
Надзвичайний стан вводиться лише в разі реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунути яку іншими способами неможливо. Відповідно до закону «Про правовий режим надзвичайного стану» надзвичайний стан може бути введено в разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, зокрема таких, як пандемія (стаття 4).
Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться указом Президента України та підлягає затвердженню Верховною Радою України. Введення надзвичайного стану зокрема, передбачає (стаття 16): обмеження руху транспортних засобів та їх огляд, а також заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом.
В якості додаткових заходів через надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру допускаються заходи, передбачені статтею 17 Закону, зокрема:
- встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів;
- зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.
Залишимо читачеві самим зробити висновок, щодо дій влади. Наслідком сумніви в наявності повноважень в органів влади встановлювати ті чи інші обмеження може бути визнання згодом їх незаконними та неконституційними. Однак, до моменту встановлення можливої незаконності та неконституційності, такі обмеження необхідно виконувати.
Отже, режим надзвичайної ситуації уведений в Києві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.20 року No 324-р з урахуванням рішень Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Трохи раніше, Законом No 530-IX від 17.03.20 р. Кодекс про адміністративні правопорушення України доповнено статтею 44-3, яка передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей. Дії, за які можуть оштрафувати, наведені в Постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.20 року No 211 (зі внесеними змінами).
З обмеженням відвідування навчальних закладів, перевезень пасажирів і масових заходів начебто зрозуміло. Встановлено обмеження, є санкція за порушення. Порушив — відповідай. Однак, як розуміти роботу підприємства, яка передбачає «приймання відвідувачів», коли немає визначення, кого вважати “відвідувачем”? Хто це, кур’єр, який доставив пошту або прийшов за товаром для дистанційного доставлення або сантехнік, який скасовує аварію на об’єкті?
В рамках карантину в Україні з 17 березня 2020 року закрито всі, крім аптек, продуктових магазинів і АЗС. А що робити, якщо магазин торгує як продовольчими, так і непродовольчими товарами? Що робити, з фактично, забороненими до продажу на час карантину непродовольчими товарами? Складувати й організовувати адресне доставлення? Ось, сосиску Вам продамо, а сірники, вибачте — кур’єром доставимо. І врахуйте, кур’єрське доставлення — платне.
Однак, закрилися не всі. За словами першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника в інтерв’ю «РБК-Україна», торгова мережа «Епіцентр» належить до господарських магазинів, тому їх роботу, як виявилося, не обмежували. https://24tv.ua/ru/karantin_v_ukraine_pochemu_jepicentr_prodolzhaet_rabotat_n1301384.
Очевидно, в силу відсутності нормативних вимог, однозначний «рецепт» порадити не можна. Однак, в силу заборони непрямої дискримінації, встановленої Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», власник магазинчика, який торгує як продовольчими, так і непродовольчими товарами, має право вимагати собі рівних умов ведення бізнесу нарівні з власником мережі гіпермаркету, в якому разом з продуктами харчування продаються і побутові товари.
Внутрішня діяльність підприємств без обслуговування відвідувачів, тобто без реалізації товарів в торгових приміщеннях (переоцінка, переоблік, інвентаризація, організація адресного доставлення) не повинна підпадати під заборону і санкції. Однак, в даному випадку роботодавцю варто потурбуватися також про повідомлення про таку внутрішньої або дистанційній роботі можливих покупців, а для працівників встановити наступні профілактичні заходи:
- організацію перевезень працівників від будинку до місця роботи;
– вхідного санітарного контролю і не допуску до роботи осіб, які мають ознаки захворювання; - забезпечення працівників засобами захисту з розрахунку 1 маска на 3 години роботи та 1 флакон (100 мл) антисептика на одну зміну (до 12 годин роботи);
- збільшити кратність проведення дезінфекційних заходів; – дотримуватися оптимальної температури й провітрювання приміщень;
- забезпечення необхідних умов для дотримання працівниками умов особистої гігієни й т.п.
Не зайве також потурбуватися, щоб в приміщенні підприємства знаходилося не більше 1 людини на 10 кв.м (вимога згідно з протоколом No 16 Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА).
Очевидно, зміни в діяльності підприємства повинні бути задокументовані, наприклад, наказом керівника. Наявність інформаційних табличок, розпоряджень, що регламентують особливий режим роботи без приймання відвідувачів, журналів з обліку вологих прибирань, інструктажів про користування засобами захисту значно ускладнять або зроблять неможливим залучення керівника підприємства за порушення карантину людей.
У Національній поліції вже існує статистика зафіксованих фактом порушення карантину людей, однак, говорити про те, який відсоток від зафіксованих випадків отримає судові рішення, поки рано.
Також, Кримінальний кодекс України містить норму, яка передбачає санкції за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам (ст.325 КК України). Однак, на практиці, притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею було рідкістю. Як зміниться судова практика — покаже час.