Які перспективи очікують на підприємства малого та середнього бізнесу України?

Перед підприємцями прочинилися двері безмитної торгівлі з європейськими державами. Перспективи з’явилися, а чи зможуть вони відчинити двері ширше та вести гру за новими правилами, чи вдасться скористатися майбутніми можливостями? Головний діловий портал України розбирався у цьому питанні.

За понад 20-річну історію нової України в торговельній політиці, країна підписала угоди про співпрацю з 45 країнами. Найближчим часом ще мають приєднатися деякі держави, такі як Ізраїль, Туреччина і, можливо, США. Але найбільшою перемогою в економічному плані стала угода про співпрацю з Євросоюзом – договір про вільну торгівлю.

Вільна економічна зона передбачає не тільки безмитну торгівлю, а і процес зближення й об’єднання різних галузей і підприємств. Ще одна новина: Україна почала входити в так званий ланцюжок доданої вартості (проектування, виробництво, маркетинг, ефективний розподіл товару по всій мережі збуту, ціноутворення й кінцеве обслуговування клієнтів). Перш ніж говорити про велику перемогу, необхідно закріпити її відповідністю української продукції європейським світовим стандартам.

Європейський стандарт тепер має бути в пріоритеті у наших підприємців, до нього треба прагнути, щоб зайняти місце у гідній ніші в ЄС і закріпитися. У результаті отримавши вільний доступ на ринки Європи, малі та середні підприємства, і великі бізнес-структури виявилися у кращому становищі і з великими вигодами у перспективному розвитку.

З новітнім асортиментом на ринки Європи

Традиційні поставки українських підприємців на торгах Союзної Європи – сировина й напівфабрикати. Перебороти вектор такого напрямку за роки незалежності, на жаль, не вдалося.

Аналізуючи валову продукцію з минулими роками, ми побачимо поступове збільшення експортної частки переробленої продукції по відношенню до сировинної до позначки 43 % за останні 4 роки, а ось сировинний придаток і напівфабрикати знизилися до відміток 29 % і 27 % відповідно.

В Інституті економічних досліджень (ІЕД) відзначають збільшення не тільки кінцевого продукту споживання, але і проміжного. Велику роль у цьому зіграла переробка експортованого масла соняшника майже на 7 %. За словами співробітниці ІЕІ Вероніки Мовчан, у 2017 році експортний продаж переробленого товару, а саме перехідного споживання, становив 84 %. У цьому питанні можна поставити жирний плюс, оскільки це явище – чергова ланка в глобальному ланцюгу подальшого виробництва кінцевої продукції в країнах Європи.

З вищесказаного робимо висновок, що Україна збільшує обороти кінцевого продукту в держави Європи. Зростання кінцевого продукту відбулося через попит на товари народного споживання (побутові прилади, меблі, одяг і т. ін.) на 5%. Поки в Євросоюз переробленої продукції, наприклад, текстильних верстатів, з України потрапляє не дуже багато, приблизно 3%, але є тенденції до їхнього збільшення, уточнила Вероніка Мовчан. У міністерстві економічного розвитку помічають, що підприємці починають розвивати торгівлю й іншими, більш різноманітними, цікавими товарами. У 2019 їх стало більше на 357 найменувань, майже на 90 млн доларів.

Доходи й обсяги

Експорт України у 2019 році збільшився в обсязі на 19 %. Це 43 млрд доларів, але результати ще далекі до рівня 2012–2013 року, коли промисловість працювала на повну потужність. За останній рік графічна лінія до зростання експортної продукції збільшилась на 30 %. Тут важливо зауважити, що ці показники означають стартовий ривок із дна 2015 року. Підйом показала основна продукція експорту: залізорудні метали, концентровані рідини й порошки хімічної і фармацевтичної промисловості – 562 млн дол., кукурудза – 396 млн дол., рапсове насіння – 358 млн дол., сталеві напівфабрикати – 277 млн ​​дол., дроти та кабелі, комплектуючі деталі на моторні двигуни човнів – 212 млн дол.

Масштаб вантажів у Європу збільшився, також поповз увгору прибуток відносно 2014 року. Практично 2 тисячі найменувань новітнього асортименту пішли в Євросоюз (з нового – сливові ягоди, малина, молочні продукти, сири, яйце куряче, терен, верхній одяг (чоловічий), моторно-човнові агрегати, срібло). Постраждала в основному металургійна промисловість після подій 2014 року (конфлікт на Донбасі), експорт залізних руд скоротився на 22 %, сталева продукція напівфабрикатів знизилась на 42 %.

Який сегмент дістанеться малому бізнесу в нових умовах гри?

Товари, які займають перші місця по продажах, у Європейський Союз експортують в основному макро компанії широкого формату, і в них практично залишається фінансовий потік, до того ж вони мають пільги за тарифами. А як же підприємства із середнім доходом? На жаль, вони поки малопомітні у великому масштабі, але вони є. Є специфічні сегменти, у яких МСП (малі, середні підприємства) не працюють. Наприклад, галузі, сільського господарства, які дають величезний дохід від продукції, що експортується, пов’язані з зерном і масложировим виробництвом і конкурентоспроможні в дуже великому обсязі, а значить, дрібні господарства тут не проходять за  своєю «ваговою» категорією.

У подібну категорію можна віднести й металургійну промисловість, машинобудівну та хімічну. Але фармацевтичний сектор обробляють уже дрібніші фірми. У молочно-м’ясному сегменті беруть участь усі форми бізнесу, розповідає Андрій Ярмак, співробітник ІЕД.

За розрахунками ІЕД (Інститут економічних досліджень), станом на 2012 рік у вартості експортованого товару середній і малий бізнес займав усього 14 %.

Українські експортери – це не лише великі металургійні й сільськогосподарські компанії. Є багато галузей, де виробляють експортну продукцію (електроніка, машинобудівні агрегати, аграрний сектор, текстильне обладнання), у яких беруть участь у виробництві продукції на експорт і залишаються у своєму секторі мікробізнеси. Іноді подібна компанія займається оптовими поставками (наприклад, посередник, який формує партії товару, або працюючі у самостійній ніші сегмента). Звичайно ж, металургійна промисловість являється тут винятковим варіантом.

За продуктивністю плодоовочевої органіки й медової продукції дрібні підприємці займають вигідне становище. Майже вся їхня продукція реалізується у країнах ЄС. Як повідомив Андрій Ярмак з Інституту економічних досліджень, український експорт меду на цей момент переживає успіх. Український медок припав до смаку європейцям. На сьогодні Україна з експорту медів стоїть на третьому місці після Китаю та Аргентини. Ще десять років тому ми про це не мріяли. А сьогодні, піднявшись із нульової позначки, український виробник став найбільшим у світі постачальником ягідних і органічних продуктів.

Український малий і середній бізнес продає за кордон соняшникову олію, зернові, борошно-круп’яні вироби, молочні продукти, сири, фруктово-овочевий асортимент, меблі, деревину, мотори, пісок і гравій, фармацевтику (порошкоподібні й концентровані рідини).

За статистичними даними та проведеним аналізом, середній і малий бізнес знайшов своє місце в ніші IT-технологій у державах Європи приблизно 22% і у світовій економіці приблизно 30%.

Головною перешкодою для розвитку МСБ залишаються поки непереборні бюрократичні та митні шлагбауми. А також дуже суттєві матеріальні витрати для високої технологічної продуктивності.

Згідно з аналізом ситуації в країні, з’ясовується, що свою нішу й місце під європейським сонцем українські підприємці все-таки знайшли.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *